Поиск




Останні

Нариси з історії Церкви

Чернігівська Епархія.

Чи існував Ісус Христос, як історична особа? Давнє питання, хоча ми і виховані атеїстичною пропагандою і нас навчали в школах, що Бог є міфом, але в душі завжди лишалась надія, що «Хтось там все ж таки є?..

Тому ми вибудовували в собі хибні уявлення про Бога змальовуючи собі його, як витвір уяви знедоленого єврейського народу, або уявляли собі його збірним образом близькосхідного мудреця – пророка, або гірше того зліплювали до купи образ Господа нашого Ісуса Христа з іншими особами такими як Будда, Кришна, Мухаммед, на що нам вимагало самоосвіти і фантазії. Але все це було хибним і навіть зараз, коли ми отримали вільний доступ до християнських першоджерел і нашим дітям в школах почали викладати ази християнства, ми залишаємося в полоні «міфологічних уявлень» в питанні історичності особи Ісуса Христа.

            «Батьком міфологізму» можна вважати астронома Шарля Дюпюі (1742 - 1807), діяча французької революції, який бувши членом Конвенту приймав активну участь в гоніннях на Церкву. В своїй книзі «Походження всіх культів» Дюпюі стверджував, що Христос – сонячне божество, а всі події його життя, це астральні (астрономічні?) алегорії. В той самий час з’явився твір лікаря Костянтина Ф. Вольнея (1751 - 1820) «Руїни», в якому той відкинув достовірність всіх свідоцтв про Христа, вважаючи їх сфальшованими в епоху Нікейського собору. В середині ХІХ ст. міфологізм розвинув Бруно Багер (1809 - 1882), заперечуючи історичність Ісуса, він твердив, що християнство виникло не в Юдеї, а в Римі чи в Олександрії. І нарешті найбільш активним пропагандистом цієї теорії став Артур Девіс (1865-1936), викладач філософії в Карлсруе. Він був шанувальником Ніцше і в останні роки свого життя зблизився з Адольфом Гітлером, ставши одним з ідеологів націонал – соціалізму. В своїй книзі «Релігія, як самоусвідомлення божества» (1906) він писав: «Віра в історичну дійсність Ісуса є головною перепоною для релігійного прогресу». Дуже цікавий факт: Девіса, який був членом нацистської партії, в СРСР перевидавали 15 разів. Радянські послідовники Артура Девіса в порівняні з ним не висунули нічого нового: Румянцев, Ранович, Випер, Ковальов, Ленцман, Крилєев займались плагіатом використовуючи твори самого ж Девіса. Але найцікавішим в творах «міфологістів» є те, що вони говорять, що письменники та історики того часу не згадують в своїх творах Ісуса Христа і його послідовників.

А чи дійсно нічого не дійшло до нас, крім Нового Заповіту, щоб підтвердило історичність Господа Нашого Ісуса Христа?

Зберігся лист Плінія Молодшого (61-118), який був прокуратором Вифанії з 111 по 113 рік. Він пише імператору Траяну, що сумнівається, що потрібно нищити всіх християн з малку до велику і звітується про те, що примушував вклонятися зображенню Трояна, а також «поносити Христа, на що справжній християнин не піде.» («Листи» Х. 96)

Римський історик Корнелій Тацит (55-120), описуючи пожежу в Римі 64 року, говорить, що Нерон звалив провину за підпал міста на «людей, ненависних за їх мерзоту, яких плебеї звали християнами» і також говорить про Ісуса Христа «Христос…був страчений Понтієм Пилатом, прокуратором Юдеї в часи правління Тиберія». (Аннали XV. 44). Інший римський історик Светоній (70-140) пише: «Виходячи з того, що євреї постійно чинили заворушення по-вченню Христа (Chrestus), Клавдій вислав їх з Риму.» («Життя Клавдія» 25.4).

Сатирик Лукіан Самосадський згадує Христа і християн в 2-ох своїх книгах «Перегрин» та «Лжепророк Олександр». Він писав, що «християни вклоняються людині заарештованій і страченій» і що «християнство нова релігія», а Ісус «зовсім недавно проповідував це вчення». Найкращим свідченням історичності Ісуса Христа є єврейський історик Йосиф Флавій (37-100). Священик, вчений, політичний діяч написав твори «Юдейська війна», «Археологія» які стали головними джерелами з історії Юдеї 1-го сторіччя. В його творі «Археологія» є вірш приурочений Христові: «В той час виступив Ісус, людина глибинної мудрості, якщо можна назвати його людиною. Він творив дивні діла і був вчителем людей…Він і був Христом» (Археологія XVII. 33). Крім наведених авторів історичність Ісуса Христа підтверджують: Тертуліан, історик Талл Самарійський, Флегон, Мара Бар-Серапіон, Іустин Мученик, Макробій, Сенека, Іерокл, імператори Пій Антонін та Марк Аврелій. Дуже гарно підтверджували історичність Ісуса Христа єврейські теологічні трактати І-ІІ-го століть: «Телдот Іешу», «Вавілонський Талмуд», «Бараїла», «Тосефета» - всіх цих творах згадується «Іешу Бен Пандера», що з івриту переладається як «Ісус син Діви». Всі ці творіння є доказом існування Ісуса Христа і є незаперечним фактом і тому як щоб навіть (уявіть собі таку картину) святі Євангелія не дійшли до нас, то тим не менш із інших джерел ми б дізналися, що при імператорі Тиверії і проконсулі Пилаті в Юдеї мешкав проповідник Ісус з Назарета. Його вчення викликало підозру у влади. Законники видаи його Пилатові, і той стратив Ісуса як «Царя Юдейського». Після смерті Назаретянина дивні події переконали учнів, що він воскрес, і що Він є істинний Викупитель, про якого говорили пророки. Так зародилося християнство, котре стало швидко розповсюджуватися імперією.

(Продовження буде)

Протоієрей о. Євген Орда.

Чернігівська єпархія УПЦ КП запрошує священиків

В Чернігівську єпархію Української Православної Церкви Київського Патріархату запрошується духовенство для здійснення богослужінь на парафіях. Священики будуть забезпечені місцем служби, житлом та заробітною платою. Звертатись може духовенство з таких церков: Української Православної Церкви Київського Патріархату, Української Православної Церкви Московського Патріархату, Української Автокефальної Православної Церкви. Контактний телефон – (0462) 6-777-11


Всеукраїнська тижнева газета Сіверщина