Це місце – особливе у всій біблійій історії. Тут, в містечку Мамре, в стародавній старозавітний час праведний Аврам зустрічав Святу Трійцю – трьох Ангелів, що сповістили про народження у нього сина Ісаака, від потомства якого відбудеться Рятівник миру і благословляться всі народи землі. Монастирське подвір\'я, за тутешніми мірками, досить обширне – сім гектарів земельних угідь. Його утворення пов\'язана з ім\'ям начальника Російської Духовної Місії в Палестині архімандрита Антоніна Капустіна, що займав цей пост з 1865 р. по 1894 р.

Після історичного з’їзду князів у 1097 році в містечку Любеч, що неподалік стольного граду Чернігів, на землі Чернігівській настав відносний мир. На 25 років престол зайняв онук Ярослава Мудрого — набожний і миролюбний Давид Святославович.

А чи знаєте ви, яким безцінним скарбом є наша П'ятницька церква? В Європі існує лише дві подібні до неї споруди. Церква насправді є витвором архітектурного мистецтва.

П'ятницька (св. Параскеви) церква в Чернігові — побудована в кін. 12 — на початку 13 ст. на чернігівському посаді біля торгу; чотиристовпна, тринавна, однобанна, в загальній масі квадратова.

Від інших церков Чернігова відрізнялася завершенням і оздобленням фасад усіма видами архітектурної орнаментики та композицією склепінь під барабаном.

Була реставрована у 1670 і 1690-х pp. коштом чернігівського полк. В.Дуніна-Борковського у стилі українське бароко.

У 17-18 ст. при церкві був жіночий монастир, який згорів 1750 року.

У 1820-х pp. побудовано двоповерхову дзвіницю (архітектор А.Карташевський), розібрану 1962 року.

В 1941 році церкву зруйновано

Реставрована 1962 року за проектом П.Барановського, у дещо зміненому стилі, на подобу рос. церков (зокрема, баня).

Від старовинного монастиря, початки якого губляться в літописних завіях часу, тут залишилися понівечена дзвіниця, будинок ігумена, реш­тки мурів, дві здичілі грушки з колись розкішного монастирського саду та високе небо, яке, здається, ще тримає на собі молитви насельників. І серед них - ігумена Димитрія Туптала, який згодом увійде в православ­ну історію України і Росії під ім'ям митрополита Ростовського. Тут він почав писати знамениті житія святих - "Четьї-Мінеї", сюди він погодив­ся піти ігуменом у відповідь на настійливі прохання преосвященнішого Лазаря Барановича, митрополита Чернігівського, Новгородського і всієї Сівери. Віддаленість Максаківського монастиря від зваб світу цього і стала причиною, з якої син 90-літнього козацького сотника Туптала погодився прийняти ігуменський сан.